Логотип
empty
Про проект
empty
Біографічна довідка
empty
Книжкова колекція
Сержа Лифаря
1Стародруки VI-XIX ст.
2Авторські видання
3Лифар і Дягілев
4Історія балету
5Лифар та дослідження
  його творчості
6Історія театру
7Історія музики
8"Пушкініана"
empty
Фотогалерея
empty
Балет на WWW
Друкувати Написати нам

ЛИФАР І ДЯГІЛЄВ

С. ДягілевСергій Павлович ДЯГІЛЄВ (1872-1929) - російський театральний діяч, пропагандист російського мистецтва за кордоном. Займався живописом, театром, історією художніх напрямів. В 1898 році був одним із засновників об'єднання "Мир искусства", в 1899-1904 - редактором (разом. з О.Бенуа) однойменного журналу. З 1899 - упорядник виставок російського та зарубіжного живопису в Петербурзі. В 1899-1901 редактор "Ежегодника императорских театров". В 1906-1907 організував в Парижі, Берліні, Монте-Карло, Венеції виставки російських художників, з 1907 - щорічні виступи російських артистів - "Русские сезоны" за кордоном, в 1907 - симфонічні концерти ("Исторические русские концерты"), в яких виступали Н.А.Римський - Корсаков, С.В.Рахманінов, Ф.І.Шаляпін та ін., в 1908 - сезони російської опери (в 1908 в Парижі відбувся показ опери "Борис Годунов" Мусоргського, в 1909 - "Псковітянка" Римського-Корсакова). В 1909 відбувся перший оперно-балетний сезон, який став тріумфом російського театрального мистецтва та справив величезний вплив на розвиток світової хореографії.

С. Дягілев

Карсавіна, Дягілєв,
Фокін
після прем'єри балету
"Петрушка" (1929 р.)

З цього часу "Русские сезоны" відбувалися щорічно в головних країнах Західної Європи і продовжувалися до 1913 року. В 1911 році Дягілєв створив постійну трупу "Русский балет Дягилева", яка розпочала виступи в 1913 році (проіснувала до 1929). Дягілєв бачив в балеті синтез сучасної музики, живопису, хореографії. Починання Дягілєва спровокували появу творів І.Ф.Стравінського ("Жар-Птица", "Петрушка", "Весна священная", "Аполлон Мусагет"), С.С.Прокоф'єва ("Стальной скок", "Блудный сын"), а також К.Дебюссі, М.Равеля та ін. Вистави оформлювали видатні художники: О.М.Бенуа, Л.С.Бакст, М.К.Реріх, Н.С.Гончарова, П.Пікассо, А.Дерен, Я.С.Брак та ін. Балети ставили М.Фокін, В.Ніжинський, Б.Романов, Дж.Баланчін, С.Лифар. В балетах виступали А. Павлова, Т.Карсавіна, Л.Лопухова, В.Ніжинський, С.Лифар. Дягілєв був творцем художніх цінностей та відкривачем талантів. Після смерті Дягілєва його спадкоємцями було призначено Сержа Лифаря та Бориса Кохно. Лифар згадував: "Я решил не брать на себя руководство Русским балетом. В тот критический момент, будучи человеком молодым, я тем не менее сознавал, что предыдущая эпоха истекала, что продолжение деятельности Русского балета Сергея Дягилева было бы обманом: птица Феникс не возродилась бы из пепла еще раз. Труппа существовала и держалась благодаря Дягилеву. Без него интриги, нити которых, как кучер вожжи, он всегда умел держать в руках, могли взорвать балет". Лифар завжди пам'ятав свого Вчителя. Завдяки його підтримці він відбувся як танцівник і як особистість. Взявши на себе турботу про спадщину Дягілєва, Лифар намагався назавжди зберегти ім'я свого вчителя для світової культури. Лифар організовував виставки (Лувр. 1939 рік), присвячені пам'яті Дягілєва, збирав книжки про його творчість, які виходили в різних країнах. Лифар брав участь у створенні пам'ятника на могилі Дягілєва у Венеції. Найціннішим внеском залишаються спогади С.Лифаря про свого Вчителя, написані в 1933 році, які були неодноразово перевидані.

С. Дягілев

С.Лифар, С.Дягілєв, С.Прокоф'єв. 1929 р.

З передмови до книги: "Дягилев. С Дягилевым" (Париж,1939):
"Писать эту книгу я начал почти тотчас же после смерти Дягилева под ее непосредственным живым и сильным впечатлением: зная, как исчезает память о великих людях и как потом трудно восстановить ее, если окружавшие их друзья не оставили своих воспоминаний, я решил записать все , что помнил о своих встречах с Дягилевым, своей дружбе с ним и о последних днях его жизни. Для того, чтобы не пропустить всех мелочей без которых образ Дягилева получился бы какой-то сухой и неживой, я рассказывал свою жизнь 1923-1929 гг., поскольку она входила в соприкосновение с Дягилевым и его жизнью. Затруднения однако встретились уже на самых первых порах, но препятствия особого рода: и моя жизнь, и жизнь Дягилева сплеталась с жизнью других людей: мне не хотелось ни искажать, ни "приглаживать" правду. Я глубоко убежден, что в писаниях о великих людях не должно быть ничего, кроме правды, не должно быть никаких прикрас. В моих мемуарах образ Дягилева остался живым и, как я смею думать, правдивым, но этот образ был слишком интимным: он был эскизом портрета Сергея Павловича Дягилева, а не С.П.Дягилева, великого человека, создателя новой художественной культуры, создателя новой эстетики, создателя "Мира искусства" и Русского балета.
Не мне судить о том, в какой мере мне удалось в моем кратком обзоре жизни и деятельности Дягилева передать его прозорливость, позволявшую ему угадывать в человеке художественный гений, гениальную сущность, его умением зажигать своим огнем, вызывать, поддерживать и развивать в художниках скрытое пламя. В моей книге мне хотелось показать, что Дягилев умел не только организовывать художественное творчество, соединять деятелей искусства, создававших неожиданное для них самих, но что и сам он был участником, сотрудником этого неожиданного творчества, и что Дягилевская печать лежит на всех произведениях .вызванных им к жизни и сплоченных им художников, создававших новую эпоху в искусстве, во всех его областях. Если мой читатель почувствует эту печать Дягилевского творящего гения, - моя цель будет достигнута".

(С.Лифар)

Книги про С.П. Дягілєва:

1. Лифарь С. Дягилев. С Дягилевым.- Париж: Дом книги,1939. - 503 с.

2. Лифарь С. С.П. Дягилев - библиофил .-Париж, 1938. - 12 с.

3. Lifar S. Serge Diaghilev. His life his work his legend. An Intimate biography." London.l940. - 556 p.

4. Lifar S. Serge Diaghilev. His life his work his legend. An Intimate biography. -New York,! 940.-400 p.

5. Lifar S. Dyagilev.-Budapest. 1975. - 388 p.

6. Persival J. The World of Diaghilev. - London, 1979. - 144 p.

7. The World of Serge Diaghilev / Charles Spencer with contributions by PhilipDyer and Martin Battersby.- New York. 1979. - 175 p.

8. Haskell A. Diaghileff His artistic and private life / In collaboration with Walter Nouvel.-London, 1955. -382 р.

9. Beaumont Cyril W. The Diaghilev Ballet in London. A personal record. -London.l940. - 355 p.

10. Diaghilev observed by critics in England and the United States 1911-1929 .-New York, London, 1975.




© Публічна бібліотека імені Лесі Українки
Вгору