Логотип
empty
Про проект
empty
Біографічна довідка
empty
Книжкова колекція
Сержа Лифаря
1Стародруки VI-XIX ст.
2Авторські видання
3Лифар і Дягілев
4Історія балету
5Лифар та дослідження
  його творчості
6Історія театру
7Історія музики
8"Пушкініана"
empty
Фотогалерея
empty
Балет на WWW
Друкувати Написати нам

"ПУШКІНІАНА" ЛИФАРЯ

"Читаючи і перечитуючи Пушкіна, я зрозумів, що з Пушкіним легше жити, і моя любов до Пушкіна стала поступово переходити в культ його".

Серж Лифар

"У 1930-ті роки починається плідна літературна, видавнича і суспільна діяльність С.М. Лифаря. Послідовно виходять перевидані ним книги О.С.Пушкіна і про Пушкіна: А.С. Пушкин "Путешествие в Арзрум" (1934, два видання з вступною статтею С. Лифаря), "Письма Пушкина к Н.Н. Гончаровой" (1936, вступна стаття С. Лифаря), А.С. Пушкин "Евгений Онегин", ювілейне видання (1937, вступна стаття С. Лифаря), М.Л.Гофман "Невеста и жена Пушкина" (1935), Каталог до 100-річчя Пушкіна французькою мовою "Centenaire de Pouchkine. 1837 - 1937. Exposition"(1937, передмова С. Лифаря), С.Лифарь "Моя зарубежная Пушкиниана" (1966).

Як видно з наведеного списку книг, у 1930-ті роки С.М. Лифар виявляє особливо великий інтерес до життя і творчості О.С.Пушкіна, до пошуків і колекціонування пушкінських реліквій. У цьому він як би продовжує традиції книжкового колекціонування, що в останні роки життя так захопило і його духовного наставника С.П.Дягілєва. Шляхетні традиції збирання і популяризації вітчизняних реліквій С.М.Лифар підтримував і розвивав у своїй діяльності не тільки в 1930-і роки, але і впродовж наступних років. Що ж стосується збирання Лифарем власне пушкінських матеріалів і реліквій, то тут відіграли свою роль дві обставини. По-перше, величезна його особиста любов до Пушкіна. Лифар писав: "Пушкін був і назавжди залишиться моєю радістю, сонячним променем у моєму житті". Другою істотною обставиною, що стимулювала діяльність Лифаря в пошуках і популяризації пушкінських матеріалів і реліквій, був 100-річний ювілей з дня смерті поета. Він широко відзначався у Франції, у Парижі, де 16 березня 1937 року у великому фойє залу Плейель була відкрита виставка "Пушкін та його доба". Значну частину експонатів виставки складали реліквії із зібрання Лифаря. Майже скрізь відзначалася особиста роль Лифаря не лише в наданні експонатів, але й у безпосередній організації самої виставки. На цьому наголошував і створений у Парижі спеціальний Пушкінський комітет, що складався з відомих представників російської культури (І.Бунін, М.Федоров, М.Гофман та ін.). Лифарю були подаровані спеціальне звернення та Золота ювілейна медаль.

У 1958 році в своїй брошурі "Вплив російської культури на світову" Лифар писав про долю власної колекції: "У моєму книжковому і рукописному зібранні знаходяться найцінніші документи, пов'язані з Пушкіним, його життям і творчістю. Я маю моральне право володіти цими документами лише тимчасово, бо вони належать Росії та російському народу". Збираючись в Москву на гастролі, 9 квітня 1958 року Лифар відправляє телеграму вже знайомому йому міністру культури СРСР М.О.Михайлову, у якій повідомляє: "У день мого приїзду в Москву я був би щасливий передати деякі дорогоцінні предмети російської культури, зокрема, ті, що стосуються Пушкіна". Серед них були, як писав пізніше сам Лифар: "1) рукопис двох строф 6-ї глави "Євгенія Онєгіна"; 2) паспорт Пушкіна, що був виданий при засланні поета на південь Росії; 3) печатка Пушкіна; 4) портрет Пушкіна роботи Тропініна".

У С.М.Лифаря, крім того, залишалися ще 10 листів Пушкіна до Н.М.Гончарової, що потрапили до нього ще від Дягілєва. Останній придбав їх у великого князя Михаїла Михайловича - чоловіка рідної онуки О.С.Пушкіна С.Н.Торбі, що померла в 1927 році". (В. Шлеєв)

"У 1935 році, напередодні 100-річчя з дня загибелі поета, С.Лифар і літературознавець М.Гофман підготували факсимільне видання листів, супроводивши його докладеним коментарем (Гофман М., Лифарь С. Письма Пушкина к Н.Н.Гончаровой. Юбилейное издание. Париж, 1935.)

С.Лифар мав бажання передати оригінали листів Пушкіна як дарунок Росії, але при одній умові - йому нададуть можливість здійснити постановку балету Жоржа Оріка "Федра" у Большому Театрі в Москві. Радянські чиновники від культури, чого і слід було очікувати, не тільки не дали згоди на це, але навіть відмовили Лифарю у в'їзній візі. Листи Пушкіна залишилися у Сергія Михайловича. Заповіт (Лифар помер 15 грудня 1986 року) було складено на ім'я його дружини, шведської графині Ліллан Алефельд-Лаурвіг. Вона і почала переговори з Міністерством культури СРСР, пропонуючи купити пушкінські реліквії. Була знайдена необхідна сума. 31 грудня 1989 року відбулася урочиста передача листів Пушкіна Міністерству культури СРСР. Крім вище вказаних листів, у графині Л. Алефельд було придбано ще два листи поета (один оригінальний, другий - у списку), які зберігалися в колекції Лифаря. Листи потрапили в Пушкінський Дім, де їм, імовірно, призначав місце і сам Сергій Михайлович Лифар".

(Варунц В. С.П. Дягилев: несостоявшиеся мемуары // Музыкальная академия. 2001. №2. с.125)

Письма Пушкина Гофман М., Лифарь С. Письма Пушкина к Н.Н.Гончаровой. Юбилейное издание. Париж, 1935.

Centenaire de Pouchkine Каталог до 100-річчя Пушкіна французькою мовою "Centenaire de Pouchkine. 1837 - 1937. Exposition"(1937, передмова С. Лифаря

Моя зарубежная Пушкиниана С.Лифарь "Моя зарубежная Пушкиниана" (1966)



© Публічна бібліотека імені Лесі Українки
Вгору